Видавництво "Патент" в Ужгороді видало тиражем 2000 примірників цікаве наукове дослідження історика-доцента кафедри теоретичного та аналітичного Богослов’я Ужгородської Української Богословської Академії святих Кирила і Мефодія Олександра Монича під назвою "Мараморошська святиня: нариси з історії Грушівського монастиря". Це дослідження вийшло під редакцією доктора філософії, професора і ректора УУБА, протоієрея Віктора Бедь. Автор детально ознайомив читача з архівними та науковими матеріалами про Грушівський монастир, надані директором Державного архіву Закарпатської області Михайлом Делеганем.
  Архімандрит Мукачівського монастиря о.Василій Пронін, на якого часто посилається автор в своїй книзі "История Православной церкви на Закарпатье" пише, що християнство на території Мараморощини існувало в далеких ІV-IX століттях. А церковний дослідник Григорій Рачук сверджує, що Грушівський монастир існував ще тоді, коли в 451 році була проведена в Холкодоні IV Вселенський Собор в Мараморощині і слов’янська єпархія відносилася до Фракійської митрополі.
  Автор "Мараморошської святині" о.Монич поділив книгу на 13 глав. Це іторія Грушівського монастиря, епоха татаро-монгольского нашестя, патріарша ставропигія XIV століття іж до археологічних розкопок на території Грушівського монастиря в наші дні. Тут і грамота 1404 року, взаємовідносини між Мукачівськими єпископами і Грушівським монастирем, знищення обителі в епоху Ужгородської унії.
  В останніх главах йдеться про настоятелів Грушівського монастиря XIV-XVIII століть, нарис про сьогодення Грушівської обителі, що заслуговує на особливу увагу. Списку настоятелів обителі в минулому не існує, тому автор зупинився на тих джерелах, які знайшов переважно в дослідженнях о.Василія Проніна та Михайла Лучкая.
  Після відкриття монастиря в липні 2006 року указом Хустсько-Виноградівського епископа Іоанна настоятелем чоловічого монастиря був призначений архімандрит Стратонік. Тут подана його біографія, а також біографії іерархів Віталія Хромея та Пімена Мацоли, монахів Павла Країла і Андроніка-Кирила Шевченка.
  Історичний екскурс в минуле Грушівського монастиря показує, що він представляє неабиякий інтерес не тільки історії, але й археології. Тому науковцям Ужгородського університету з участю вчених Румунії проведено розкопки на території монастиря. Було знайдено захоронення монахів, цілий перелік інвентаря і залишків друкарського приспособлення, для чого використано багатющу літературу, джерел, алфавітний покажчик історичних осіб та назв.
  Грушівський монастир був не тільки духовним центром, але й просвітнім як для Підкарпатської Русі, так і Волохії, угорщини, Семигорода. В монастирі 1640 року була друкарня, заснована Фіолем, де друкувалися церковні книги. За особисті кошти князя Юрія Ракоці ІІ тут була видрукована перша волоська книжка - переклад Нового Заповіту.
 Про існування Грушівської друкарні писали цілий ряд вчених, в тому числі А.Петров, Е.Немировський, А.Балудянський, І.Петрушевич, О.Мишанич, А.Кралицький. За словами Е.Немировського А.Кралицький видав знайдену в архіві Мукачівського монастиря в 1865 році "Следы типографии Грушевского монастыря" латинською мовою, яка й стала тим джерелом, на яке постійно посилаються всі дослідники, що писали про Грушівський монастир та його друкарню.
  Архімандрит Василій Пронін вважає що типографія в монастирі існувала тоді, коли відновили і саму обитель, а саме в XVII столітті. Михайло Лучкай також висловився однозначно в бік існування Грушівської типографії: "цей монастир був славний, бо і 1613 року мав друкарню".
  Олександр Монич подав кольорові фотографії знайдених при розкопках останків монахів, фрески, а також зустрічі з монашеською братією монастиря та будівництвонового храму Грушівського монастиря.
     
Василь ПАГИРЯ
м.Мукачево.