Дуже важливо для сучасних сектознавців знати що саме являє собою посада Президента Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів (скор. ЦСОД) і яке відношення простих мормонів до тих постатей, що керують їхнім релігійним життям. У цій статті буде коротко оглянуто структуру управління ЦСОД, щоб було більш зрозумілим те, про що йтиме мова в основній частині.
   
      Головною фігурою церкви є Президент. Але не слід думати, що цей титул належить тільки йому одному. Через те, що секта має американське походження, термін «президент» має багато осіб серед мормонів, бо, як відомо, саме в Сполучених Штатах з’явився перший голова держави, що почав носити такий титул. Згодом президентами стали називатися більшість правителів держав, що налаштовані на курс запровадження демократії. Президент був навіть і в Радянському Союзі, що правда це був як перший, так і останній лідер компартії СРСР, що так називався. Сам термін походить від латинського praesidens, родовий відмінок якого praesidentis означає «сидячий спереду, на чолі» і в більшості сучасних держав це виборний глава держави. Але поступово в Сполучених Штатах, а згодом і в усьому світі термін «президент» беруть на себе не лише голови держав, а й голови різних комерційних, соціальних, а іноді і релігійних корпорацій. Сьогодні нікого не здивуєш тим, що в якійсь невеличкій фірмі є свій президент, може бути і віце-президент.
   
      Церква СОД перейняла цей термін для особистого користування. Слід зазначити, що в цьому є її унікальність – автору цієї дисертації не доводилося зустрічати окрім мормонів релігійної організації в якій би були «президенти». Більшість з них очолюється різними «пасторами» та «пресвітерами». Тож, повертаючись до мормонів, ще раз наголосимо на тому, що термін «президент» належить не лише голові ЦСОД: президентами називаються і його два помічники (у трьох вони складають т.з. Перше Президентство); голова Кворуму Дванадцяти «апостолів», сім головуючих Кворумом Сімдесяти; голови зональних президентств (наприклад – президент Східноєвропейської зони, до якої в планах мормонів належить і Україна); голови Генеральних Президентств допоміжних організацій ЦСОД – Недільної Школи, Товариства Молодих Чоловіків, Товариства Милосердя, Товариства Молодих Жінок, Початкового Товариства; голови колів, місій і навіть головуючі найменшою адміністративною одиницею – приходом. Отже, як бачимо, що «президентів» в ЦСОД достатня кількість. Але буде помилкою вважати, що це звичайне звертання до будь-якого високопосадового мормона. Зватися президентами можуть лише ті, хто входить до вищеназваного списку, тому це є теж досить почесним званням в середовищі мормонів. До всіх інших звертаються лише «старійшина», якщо це чоловік, та «сестра», якщо це жінка. Навіть члени Кворуму Дванадцяти «апостолів» називається лише старійшинами, тоді як до президентів можна звертатися і «президент» і «старійшина».
   
      На чолі всієї структури ЦСОД стоїть Президент. Цей титул, як і всі інші, що відносяться до особи голови церкви, запровадив ще Джозеф Сміт – засновник всього цього безумства. 28 березня 1835 р., під час проживання в м. Кертленді, шт. Огайо, він проголосив чергове «одкровення», в якому, окрім всього іншого, зазначалося, що «необхідно, щоб одного було призначено з Первосвященства головувати над священством, і його називатимуть Президентом Первосвященства Церкви» (УЗ 107, 65). Таким чином, вже майже 175 років поспіль голова ЦСОД є Президентом. Однак, ще до того, як назватися таким чином, 6 квітня 1830 р. (день організації ЦСОД) Джозеф Сміт проголосив себе «провидцем, перекладачем, пророком, «апостолом» Ісуса Христа, старійшиною Церкви, за волею Бога Батька і за благодаттю вашого Господа Ісуса Христа» (УЗ 21, 1). Через 5 років він знову підтвердив це в письмовій формі, органічно зв’язавши це з обов’язками Президента: «обов’язком Президента … є головувати над усією Церквою і бути подібним Мойсеєві – ось, у цьому мудрість; так, бути провидцем, одкровителем, перекладачем і пророком, маючи всі дари від Бога, якими Він обдаровує главу Церкви» (УЗ 107, 91 – 92). Майже всі ці титули збереглися в ЦСОД і будуть зберігатися стільки, скільки вона буде існувати. Зникло лише «перекладач» у зв’язку з тим, що тільки Джозеф Сміт був «перекладачем» Книги Мормона, Книги Мойсея, Книги Авраама на англійську мову XIX століття, а також тим, хто переробив деякі місця в Святому Письмі. Після того, як всі ці «переклади» були зроблені, власне відпала потреба в тому, щоб Президенту ще називатися «перекладачем», бо мабуть ще Бригам Янг (наступник Сміта в керівництві ЦСОД) зрозумів, що більше, ніж «наперекладав» Джозеф, не потрібно – цього і так досить. Тому Джозеф Сміт був першим і єдиним Президентом, який ще носив титул перекладача. Але всі інші найменування повністю збереглися і належать кожному Президентові ЦСОД.
   
      Пророк (prophet) – це «особа, яку покликано Богом і яка говорить від Бога. Як Божий посланець, пророк одержує заповіді, пророцтва та одкровення від Бога. Він має обов’язок відкривати людству волю та істинну особисті Бога, а також показувати значення Його стосунків з людством. Пророк викриває гріх і передрікає його наслідки. Він є проповідником праведності. В окремих випадках пророки можуть заради блага людства одержати натхнення провістити майбутнє. Однак найперший його обов’язок – свідчити про Христа. У наш час Президент Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів є Божим пророком на землі»*1. Це найбільш уживана форма, коли мова йде про Президента ЦСОД. Якщо в книгах та періодичних виданнях найчастіше використовується приставка до фамілії голови ЦСОД «Президент» (наприклад: «Президент Янг», «Президент Монсон»), то в повсякденному житті принаймні вітчизняні мормони всіх 16 Президентів називають частіше саме «пророк». А виходячи з того, що своїй вірі вони навчалися від американських місіонерів і мають постійне керівництво зі Сполучених Штатів, то вочевидь, в усьму світі мормони саме так говорять про своїх Президентів. Словом «пророк» вони називають всіх без винятків Президентів, не виключаючи і сучасного. І це вони роблять щиро і відверто – в цьому немає ніякої театралізації, бо кожного дня «святі» переконують себе в молитвах, що «є небесний батько, що він послав Ісуса христа для спасіння людства, і що бог відновив істину через пророка Джозефа Сміта». Обов’язковою є подяка богові за те, що він надав світові сучасних «пророків». Приблизно це може звучати так: «дякую (або «дякуємо», якщо це спільна молитва) тобі, боже, за те, що даєш нам і всьому світові пророка Томаса Спенсера Монсона (називається ім’я живого «пророка»)». В «пророцькому» покликанні померлих Президентів мормони не сумніваються, так як і не ставлять під сумнів і сучасного «пророка», але в їхніх молитвах одразу відчувається різниця між тим, як вони говорять про Джозефа Сміта та інших померлих Президентів (це говориться впевненно) і тим, як вони поводяться тоді, коли пригадують сучасного «пророка». В останньому випадку вони поводяться якось трохи сконфужено, мабуть стидаючись того, що трохи важко до останнього повірити в те, що твій сучасник – пророк, який спілкується безпосередньо з богом. Але, ще раз наголошуємо, що ані в його «пророчому» покликанні, ані в покликанні його попередників вони анітрохи не сумніваються.
   
      Кожен мормон свято вірить в те, що «пророк це людина, покликана Богом бути Його заступником на землі, і, коли він говорить за Бога, те це немов говорить Сам Бог .... Йому дане бачити майбутнє й пророкувати наступаючі події, так що світ може бути попереджений. Пророк може мати будь-яке суспільне становище. Він може бути молодим або літнім, високоосвіченим або ж без усякої освіти, селянином, адвокатом, учителем або ж може походити із усякої іншої чесної професії. Древні пророки носили туніку та ходили з жезлом у руці, сучасні ж пророки носять ділові костюми й беруть із собою портфелі ... Жодна особистість, крім вибраного пророка й голови Церкви, не може довідатися волю Божу для членів Церкви ... Ми повинні вдумуватися в його слова. Ми можемо слухати його по радіо, коли він проповідує на конференціях, або читати його слова в церковних журналах і інших виданнях Церкви. Буває в нас можливість відвідувати й обласні конференції. Ми повинні слідувати його повчання повністю, а не вибирати тільки частину його поради, відмовляючись від того, що нам неприємно або важко ... Господь ніколи не дозволить голові Церкви вчити нас неправильному навчанню ... Коли ми так поводимось, як нам указує наш пророк, з небес ллються благословення»*2. Коли автор цієї роботи спитав президента Олексіївського приходу м. Харкова В. Ємцова, яким чином визначається те, куди буде направлено міссіонера повного дня3, то він не вагаючись відповів, що «це визначає пророк», хоча він добре розумів, що Гордону Хінклі (розмова відбівалася ще в 2004 р.) немає ані часу, ані будь-якої іншої можливості особисто розбирати рекомендації кожного кандидата. Він доручає це департаменту, який і займається цим питанням, але загальна картина – «пророк визначив те-то і те-то», бо все робиться суто з його дозволу. Щоб було зрозумілим, можно провести порівняння цього процесу з тим, що в нас зветься благословенням. Наприклад: Блаженніший благословив відкриття нового приходу; зрозумілим є те, що сам Блаженніший не буде займатися цим приходом – він доручає це гідним людям. Так само треба розуміти і вислів «це визначає пророк». Слід зазначити, що в мормонському лексиконі є слово «благословення», однак воно має трохи інше значення, ніж в Православній Церкві, але це вже стосується доктрини ЦСОД.
   
      Провидець (seer) є також титулом Президента ЦСОД. У Книзі Мормона Джозеф Сміт виклав вчення про те, що «провидець величніший за пророка … провидець є також одкровителем і пророком; і більшого дару не може мати жодна людина» (Мос. 8, 15 – 16). Провидець – це «особа, уповноважена Богом бачити духовними очима те, що Бог приховав від світу …провидець знає минуле, теперішнє й майбутнє. У давнину пророків часто звали провидцями … Джозеф Сміт є великим провидцем останніх днів»4.
   
      Необхідно знати ще одну важливу деталь, яка стосується особи Президента ЦСОД. В книзі «Основы Евангелия» проводиться короткий аналіз мормонських сакральних текстів з Книги Мормона та Книги Авраама, які довершуються посиланням на слова Джозефа Сміта. Висновок з цього невеличкого аналізу є дуже важливим: «священні писання вчать нас, що всі наші пророки підготувалися стати керівниками на землі, у той час як вони були ще духами на небесах (див. Алма 13, 1-3). Бог визначив (вибрав) їх, щоб вони стали Його вождями на землі, перш ніж вони народилися в смертних тілах. Ісус, Адам і Авраам належали до числа таких вождів. (Див. Авр. 3, 22 – 23). Джозеф5 Сміт учив, що всі, що одержали покликання вести народ у церкві на землі, були для цього визначені на небі (див. Teachings of the Prophet Joseph Smith, стор. 365). Проте, у кожного є право вибору на землі – прийняти своє покликання або відмовитися від нього»*6.
   
      Можна навести достатню кількість висловів самих Президентів ЦСОД про те, як треба любити й поважати «пророка», але це вже буде виходити за межі даного дослідження. Головне – зрозуміти, що для «святих» постать Президента є унікальною і надзвичайно поважною. При живому спілкуванні з мормонами можна неодноразово переконатися в цьому, і ця любов до «пророка» є щирою і невимушеною.
   
      Найпершими особами, що наближені до Президента ЦСОД є його Радники. Їх двоє і кожен, можна сказати, «знає своє місце»: один зветься «Першим Радником в Першому Президентстві», або скорочено Перший Радник (First Counselor), а інший відповідно «Другий Радник в першому Президентстві», чи скорочено Другий Радник (Second Counselor). Вони також називаються президентами і разом з «пророком» утворюють т.зв. «Перше Президентство» (the First Presidency). Вони «є кворумом трьох первосвящеників і очолюють всю Церкву. Перше Президентство володіє всіма ключами священства»7. Поняття «ключі священства» є винятково мормонським, хоча дещо і нагадує римо-католицьке ставлення до влади папи. «Ключі – це права президентства або Богом надана людині влада керувати, контролювати і управляти Божиим священством на землі. Носії священства, яких покликано на президентські посади, отримують ключі від тих, хто має повноваження над ними. Носії священства використовують священство тільки в межах, окреслених тими, хто тримає ключі. Президент Церкви тримає всі ключі священства»8. Таке розуміння цілком можна назвати мормонським папізмом. У католиків папа одержує всі «повноваження» апостола Петра в силу займаного положення (хоча ще вчора він був звичайним єпископом у сані кардинала) після вибору його конклавом, і тільки в єднанні з ним всі римо-католицькі єпископи мають дійсність свого «священства». Так і в мормонів тільки Президент надає право іншим користуватися дарами бога на землі. Назва «кворум» (від. лат. quorum – букв. «з яких»), термін, яким мормони часто користуються, походить з формули, якою починалося призначення суддів в Англії і означає «кількість учасників зібрання, необхідне для визнання його правочинним. К[ворум] звичайно встановлюється законом або уставом організації»*9.
   
      Перше Президентство повністю керує ЦСОД і контролює всі процеси, що в ній проходять. Воно видає свої послання, постійно виступає на конференціях. Більше того, саме радники «пророка» керують т.зв. «підтримкою» повноважень всього керуючого апарату ЦСОД на Генеральних Конференціях – вони пропонують всіх присутніх підтримати всіх керівників церкви підняттям рук. Звичайно, що всі присутні підтримують своїх лідерів. Слід зазначити, що головне місце належить Першому Раднику – неодноразово було так, що саме Перший Радник ставав «пророком» і тільки Джозеф Ф. Сміт став Президентом, хоча був лише Другим Радником. Хоча ані Перший, ані Другий Радник, не можуть стати «пророками» тільки через те, що вони входять до Першого Президентства, бо, в першу чергу перевага віддається «апостолам» з Кворуму Дванадцяти. І хоча останні Президенти дещо змінили цей порядок, все одно суть лишається тією ж самою. Іноді можна зустріти таке поєднання: Перший Радник в Першому Президентстві є одночасно і Президентом Кворуму Дванадцяти «апостолів». Останній приклад такого комбінування майже безпрограшного варіанту (лише б тільки пережити свого боса – сучасного «пророка»!) – це нинішній Президент ЦСОД Томас С. Монсон. До самої смерті свого попередника він займав ці дві ключові посади.
   
      Після смерті «провидця» Перше Президентство складає свої повноваження і фактично розформовується. Це можна порівняти з процедурою припинення дії Кабінету Міністрів України перед новообраним Президентом держави. Як проводяться вибори нового Президента на превеликий жаль невідомо – в жодній літературі   не зустрічалася не тільки процедура обрання, а навіть і натяк неї. Можливо, що після смерті «пророка» збирається Кворум Дванадцяти «апостолів» і вони обирають нового Президента. Думаю, що це відбувається в Солт-Лейкському храмі і голосування відкрите. Це не є твердженням, а лише особисте припущення, бо, виходячи зі всього, що відомо про мормонів, важко уявити іншу процедуру обрання «живого пророка». Новообраний «провидець» особисто призначає своїх радників – може лишити тих, що працювали з його попередником, а може надати ці посади і іншим. Не слід забувати, що радники повинні бути для Президента друзями в справжньому розумінні цього слова – це повинні бути люди, на яких можна покладатися в будь-яких питаннях та обставинах.
   
      Після Першого Президентства в ієрархічній структурі ЦСОД наступне місце посідає Кворум Дванадцяти «апостолів» (The Quorum of the Twelve Apostles). Він складається з 12 старійшин, що получили «посвячення в чин «апостолів». Ці «апостоли» постійно проповідують на конференціях, вони постійно перебувають в різних куточках світу, проповідуючи перед простими мормонами і тим самим ніби наближаючи їх до головного управління церкви. Ще за часів Джозефа Сміта було чітко виголошено, що «вони відрізняються від інших чинів у Церкві обов’язками свого покликання. І вони утворюють кворум, рівний повноваженням та владою трьом президентам» (УЗ 107, 23 – 24). У зв’язку з цим «Перше Президентство і Рада Дванадцять підтримані як пророки, провидці та одкровителі»10.
   
      Спускаючись нижче бачимо т.н. зване «Президентство Сімдесяти» (the Presidency of the Seventy), яке складається з семи членів, «сьомий президент з цих президентів має головувати над шістьма; І ці семеро президентів мають обрати інших сімдесятьох, окрім перших сімдесятьох, до яких вони належать, і головувати над ними» (УЗ 107, 94 – 95). Судячи з того, що вони «мають діяти … під керівництвом Дванадцятьох» (УЗ 107, 34), швидше за все, це президентство отримає вказівки щодо діяльності не від якогось конкретного «апостола» з Кворуму Дванадцяти, а від усієї Ради Дванадцяти.
   
      Президентство Сімдесяти координує роботу Кворумів Сімдесяти, яких донедавна було лише два, а після реформи, яка була запроваджена п’ятнадцятим Президентом ЦСОД Гордоном Хінклі 5 квітня 1997 р. були утворені ще Третій, Четвертий і П’ятий Кворуми Сімдесяти. Ніхто з сімдесятників не отримує належної висвяти в «апостоли», бо сімдесятник – це «чин, в який чоловік висвячується в Мелхіседековомі священстві». Сьогодні сімдесятники, об’єднані в кворуми, є Генеральними авторитетами Церкви, яким надано апостольське повноваження, але яких не висвячено на апостола (виділено мною – АБ). Вони присвячують весь свій час служінню»11.
   
      На відміну від Кворуму Дванадцяти, в якому саме 12 членів, словосполучення «Кворум Сімдесяти» жодним образом не пов’язане з кількістю його членів. Донедавна в Першому та Другому Кворумах в сумі було трохи більше, ніж сім десятків чоловіків. Одним словом сімдесятник – це не кількісно-якісне поєднання поняття (як наприклад «апостол» з Кворуму Дванадцяти), а лише якісне.
   
      Коли до існуючих ще з 1835 р. Першого та Другого Кворуму сімдесятників будо додано ще три новостворених Кворума до них ввійшли більш-менш місцеві жителі, які належать до географічних меж того Кворуму, до якого вони входять. До цих Кворумів входять т.з. «представники зональної влади», тобто головні представники вже чітко окресленої території. Самі мормони так пояснюють різницю між Першим, Другим та іншими Кворумами: «представники зональної влади із Кворумів Сімдесяти продовжують працювати, як і раніше, і служать на умовах церковної служби в зоні за місцем проживання. Члени Першого й Другого Кворумів звільняються з роботи, щоб постійно подорожувати й служити всюди, куди б їх не призначили. По-друге, представники зональної влади із Кворумів Сімдесяти призначаються у кворуми відповідно до географічних зон. Живучі в Європі, Африці, Азії, Австралії, Новій Зеландії, Філіппінах і на островах Тихого океану призначені в Третій Кворум; живучі в Мексиці, Центральній і Південній Америці входять у Четвертий Кворум; живучі в Сполучених Штатах Америки й Канаді входять у П’ятий Кворум. У членів Першого й Другого Кворумів немає певної географічної приписки. По-третє, члени Першого й Другого Кворумів називаються представниками Вищої влади Церкви; членів Третього, Четвертого й П’ятого Кворумів називають представниками зональної влади Церкви із Кворумів Сімдесяти»*12.
   
      Говорячи більш простою мовою, не дивлячись на те, що керівників зон піднесли до рівня сімдесятників, все одно члени Першого та Другого Кворумів лишилися елітою, яка відрізняється своєю наближеністю до вищого керівництва ЦСОД. Це підтверджується і тим, що коли в журналі «Лаягона» («Liahona», в російському перекладі «Лиахона») публікуються фотографії представників Вищої влади ЦСОД, то там можна побачити Перше Президентство, Кворум Дванадцяти, Президентство Сімдесяти, Перший та Другий Кворуми Сімдесяти, але не має представників інших Кворумів сімдесятників, які і не належать до Вищої влади.  
   
      У зв’язку з кількісним розвитком ЦСОД у 2004 р. був заснований ще Шостий Кворум сімдесятників, а в квітні 2005 – Сьомий та Восьмий Кворуми. Зараз у цих восьми Кворумах одночасно працюють біля двохсот чоловіків.
   
      Останніми представниками Вищої влади є «Верховний єпископат», який складається з Верховного єпископа та двох його радників – Першого радника та Другого радника. Не слід проводити ніяких аналогій з християнськими поняттями про єпископа – це два, зовсім різні поняття, які об’єдную тільки омонімічна схожість. Верховний єпископ «головує над священством аароновим і завідує світськими справами церкви»*13. Титул єпископа носить і президент будь-якого приходу. Він одночасно і адміністратор, і вчитель для всіх «святих», що перебувають у даному приході. «Виконуючи свою посаду священства ааронового, єпископ займається, головним чином, світськими справами, такими, як завідування церковним будинком, збір десятини та пожертвувань і складання бюджету ... Але єпископ також присвячений у первосвященики, для того, щоб він міг головувати над всіма членами приходу й вести всі церковні справи свого приходу ... Він є суддею в Ізраїлю ... він має право на проникливість (sic! – АБ), що є вмінням розрізняти й розпізнавати всі духовні дарунки»*14.
   
      Можна ще коротко сказати про наступні ланки мормонської ієрархічної структури – це зони, місії, коли та приходи. Зона – це «географічний район місії, названий так для місіонерської діяльності»*15; місія являє собою «географічний підрозділ Церкви, що складається з округів, приходів, та невеликих приходів, яким керує голова місії»*16. Кіл (Stake) об’єднує в собі приходи певної невеликої області. На чолі колу стоять голова та два його радника. «Президент кола – це служитель, якого покликано через одкровення, щоб зайняти місце між єпископами приходів і представниками Вищої влади Церкви. Він виконує надзвичайно важливі обов’язки. Його навчають представники Вищої влади Церкви, а він, у свою чергу, навчає єпископів»*17. Прихід – це найменша адміністративна одиниця ЦСОД. Як правило, прихід об’єднує в собі декілька десятків членів (може до сотні – припущення автора дисертації). Зони, місії, коли та приходи мають кожен свою назву, яка походить від тієї місцевості, де розташована ця одиниця. Наприклад: Східноєвропейська зона, Українська Київська місія, Олексіївський приход м. Харкова. Слід зазначити, що англійське «ward» в українських перекладах літератури ЦСОД передається як «прихід», але насправді це слово означає «міський район» або «міський округ»18. Але, вочевидь, перекладачі ЦСОД вирішили передати це поняття тим словом, яке, по суті і повинно відповідати адміністративному поділенню церкви та є більш зручним та прийнятним для українців, ніж американське «округ». Також зазначимо, що термін branch (гілка) в українських перекладах передається як «невеликий прихід». Можливо причини для такої заміни ті ж самі, що і в попередньому випадку.
   
      Таким чином, підсумовуючи все вищесказане, можна навести слова дванадцятого Президента ЦСОД Спенсера Кімбола: «Кожному члену цієї Церкви Господь дав керівників всіх рівнів: єпископ або президент невеликого приходу, президент кола або місії й представники Вищої влади Церкви. Це надійні керівники. Навіть якщо комусь із них бракує знань або освіти, він має право на одкровення Господа для своїх людей, і в нього є канал зв’язку із Самим Богом»*.

1 Путівник по Писаннях. – Вид. Церквою ісуса Христа Святих останніх днів, printed in Germany, 2005. С. 158.
2 Основы Евангелия. – Рrinted in Germany, 1990. С. 47 – 50.
3 «Місіонерами повного дня» називаються місіонери, які два роки підряд проповідують та живут «на місії».
4 Путівник по Писаннях. – Вид. Церквою ісуса Христа Святих останніх днів, printed in Germany, 2005. С. 155.
5 В російському тексті вживається ім’я «Иосиф». Це прояв проблеми перекладу, про який зазначалося раніше. При перекладі цього тексту автор роботи вирішив замінити «Иосиф» на «Джозеф» через те, що переклад цієї книги був зроблений ще в 1990 р., тобто в час, коли перекладачі ще не знали, як краще адаптувати деякі імена і географічні назви до російської мови. Вітчизняні мормони дуже рідко говорять «Іосиф», майже всі кажуть «Джозеф». Через це можна внести невеличке редагування в цитований текст, тим більше, що все одно на мові оригіналу там стоїть «Joseph».
6 Основы Евангелия. – Рrinted in Germany, 1990. С. 10.
7 Путівник по Писаннях. – Вид. Церквою Ісуса Христа Святих останніх днів, printed in Germany, 2005. С. 141.
8 Путівник по Писаннях. – Вид. Церквою Ісуса Христа Святих останніх днів, printed in Germany, 2005. С. 89.
9 Кворум//Большая Советская Энциклопедия на 3 CD дисках. – ЗАТ «Новый диск», 2004.
10 Путівник по Писаннях. – Вид. Церквою Ісуса Христа Святих останніх днів, printed in Germany, 2005. С. 155.
11 Путівник по Писаннях. – Вид. Церквою Ісуса Христа Святих останніх днів, printed in Germany, 2005. С.175.
12 Тинги Э. К. Представители зональной власти Церкви из Кворумов Семидесяти//Лиахона, окт. 2002. С. 30 – 31.
13 Основы Евангелия. – Рrinted in Germany, 1990. С. 346.
14 Основы Евангелия. – Рrinted in Germany, 1990.   С. 93.
15 Там само, С. 338.
16 Там само, С. 341.
17 Хинкли Гордон Б. Президент кола//Лиахона, июль 2000. С. 60 – 61.