Рік за роком повторюється по неділям читання одних і тих самих уривків із Св. Письма. І так часто чується: чому такі зрозумілі, такі давно відомі нам місця читаються ще і ще, навіщо - хіба ми цього не знаємо?..

І завжди виявляється - ні, таки не знаємо. Тому що впізнати той чи інший уривок, ще не означає його "знати".

Ми знаємо Святе Письмо, знаємо той, чи інший малесенький уривок лише тоді, коли він для нас став життям, коли ми живемо так, як там говориться.

І чи кожен з нас може сказати, що дійсно, почувши раз оповідання про милосердного самарянина, ми щось зробили у цьому напрямку?

Христос ставить перед нами питання про цілком нові відносини до світу; законник - людина, яка провадила, напевне, життя справедливе, добре, задає Йому запитання: Хто мій ближній, про кого мені потрібно подбати?..

Законник думає про себе, як про центр життя і, озираючись навколо, замислюється: Хто ж є для мене найближчою людиною? Хто для мене найдорожчий? Про кого мені потрібно подбати?..

А Христос відповідає йому, перекидаючи його світ з голови на ноги: ближній не той, хто тобі близький, не той, хто тобі дорогий, не той кого ти впізнаєш та любиш, - а це саме той, хто у тобі відчуває потребую

І Господь наводить нам приклад доброго самарянина, саме для того, щоб показати, що праведні, доброчесні люди, проходили часто повз наше горе, повз нашу нужденність.

А людина, що вважала себе грішною, яка не ставила себе у центр життя, зуміла не пройти мимо, зуміла побачити, поспівчувати, допомогти.

І ось знову перед нами ця притча і це запитання: Так, ми його чули, чули не перший раз - а що далі?

Хто з нас примусив себе подивитися навколо? Хто зумів поставити у центр життя не себе, а ту людину, якій зараз потрібно терміново допомогти - морально, а може й матеріально, - людину, якій саме у цю мить так потрібне тепло, так потрібний ближній?..

Хтось зараз знаходиться у скрутному становищі, комусь потрібне, можливо, просто добре слово, або наше співчуття.

Тож виходячи сьогодні з храму, не будемо забувати про суть цієї давно знайомої нам притчі, у якій Самим Господом вказаний нам конкретний шлях на конкретному прикладі, прикладі того, як ми мусимо відноситися до ближнього і хто для нас є нашим ближнім.

Будемо дивитися навколо себе уважно, пам'ятаючи, що іноді лише одна мала краплина сердечності, лише одне тепле слово, уважний погляд, можуть преобразити життя людини, яка у протилежному випадку мусила б справлятися зі своїм горем на самоті.

Нехай же допомагає нам Господь бути подібними доброму самарянину на усіх шляхах нашого життя і з кожною людиною.

Амінь.