Сьогодні, в останню Неділю перед Святим Великим Постом - Неділю сиропусну, Церква Христова згадує вигнання Адама із Раю. Глибоко повчальною згадка про втрачене райське блаженство для нас саме сьогодні є тому, що перед Великим Постом дуже корисно замислитись нам про те, що саме неутримання першого посту позбавило людей райського блаженства, ввівши у наше буття гріх, а гріхом  смерть і скорботи.

Закрилися двері райські, наша Небесна вітчизна залишилася десь далеко і, як ізгої, ми тужимо по тій радості, про яку усі ізгої землі думають, згадуючи свою втрачену батьківщину, як про щось світле, чисте, далеке.

Сьогодні ми згадуємо про плач Адама, який на протязі тисячоліть підноситься до неба у лиці нас та наших предків, плач про повернення у лоно Божої любові, Божої радості, Божої дружби, яких ми самі себе позбавили, втративши чуйність серця та вже не відчуваючи Божої присутності Бога у житті кожного з нас.

І ось сьогодні, на початку Великого Посту, ми знову згадуємо про своє сирітство, про втрачене райське блаженство і знову збираємося у подорож, щоб духом запалитися, серцем очиститися, розумом просвітитися і повернутися до Батька Небесного, подібно змученим рабством у чужій країні євреям, які пустилися у 40-річну подорож пустелею заради свободи.

Нас, Православних християн, що вступають у Велику, Спасительну Чотиридесятницю,  єднає сьогодні велике бажання знайти духовну свободу від полону гріха, від рабства гріху і пристрастям. Сорок днів древній Ізраїль блукав пустелею заради землі обітованої і жодна людина не вижила б, якби доля кожного не була відповідальністю усіх - так і ми мусимо допомагати один одному, бути з'єднані один з одним любов'ю, милосердям, жалем, заради духовного очищення, заради досягнення, хоч у невеликій мірі, духовної свободи.

Сьогодні, напередодні Великого Посту ми мусимо дати собі чесну відповідь, що ми є нерозумними дітьми Адама, які, живучи у будь-яку історичну епоху, вели б себе також не найкращим чином. Згадаймо, що Христос був страчений дітьми Адама, але і сьогодні, будучи християнами, знаючи, що Господь, ставши людиною спас рід людський від гріха, прокляття й смерті, ми щоденно знову і знову розпинаємо Христа своїми беззаконнями!

Тож, сьогодні, перш ніж ми зберемося на вечірню службу, щоб, за давньою традицією, попросити один одного прощення, ми мусимо благати про прощення Христа Спасителя, щоб Хрест Його став насправді нашим спасінням, нашим благословенням, а Його ранами ми по-справжньому зцілилися би від духовних недругів, принісши Христу усе життя своє, усю любов!

Ще і ще раз згадаймо сьогодні і тих, хто не дожив до цього посту - вони сьогодні вже стоять перед Лицем Божим і бачать наскільки ми усі слабкі, наскільки скалічені і продовжуємо калічити один одного своєю злобою, дратівливістю, заздрощами та черствістю.

Згадаймо сьогодні і тих, хто пройшовши через наше життя якимось чином і нас образив, духовно скалічив і простимо цим людям рани, якими вони нас вразили - простимо їм і Господь донесе до їх сердець наші молитви миром, який втіше і зцілить як їхні, так і наші душі.

Наближається Світле свято Христового Воскресіння і тому ми мусимо гідно себе готовити до нього постом, який порівнюється деякими святими отцями, як і Церква Христова, з кораблем, що пливе у вічність. На цьому кораблі часом буває тісно, багато наших попутчиків будуть чистими, будуть радувати нас, а багато будуть ранити наші серця жорстокістю, гріхом, безумствами, але Церква Христова на цьому тернистому шляху щотижня буде приводити нам на допомогу велетнів духу - святих угодників Божих, пам'ять яких ми будемо здійснювати протягом усієї Чотиридесятниці, вони допоможуть нам, розкриваючи духовну красу і велич нашого подвигу, та показуючи як краще розкритися назустріч Божій благодаті, перемігши гріх.

Тож, простимо один одному провини і будемо у дні Посту особливо уважними один до одного, готовими прийти на допомогу, простягнути руку, утішити добрим словом і, за словом Святого Апостола Павла «той хто їсть нехай не засуджує того, хто не їсть», і навпаки ... будемо пам'ятати, що не лише в утриманні від певної їжі суть посту, але у перемозі над гріховними звичками, чому допомагає тілесне утримання. Будемо, за словом святих, розумними в утриманні нашому, зважаючи на хвороби, неміччі, та інше...

Нехай Господь благословить миром наш духовний подвиг - Святу Чотиридесятницю, щоб у мирі нам зустріти і світле Христове Воскресіння! Амінь.