Людина, про яку ми чули у сьогоднішньому Євангелії, була охоплена у розумі, серці й у своїй плоті руйнівною силою: ніякі людські старання не могли зв'язати цього нещасного чоловіка: він рвав усі окови, тікав у пустелю та жив далеко від усіх, там, де немає нічого живого, нічого людського, там, де палить сонце, де мучить жага, він жив у гробах, де немає нічого, крім сухих кісток та спогадів про смерть...

Але, якщо замислитися, то чи усі ми не одержимі приблизно так само? Хіба не оковані, не зв'язані, не підвладні темним рухам наших душі та тіла? Хіба хтось з нас може похвалитися тим, що не підвладний почуттям гніву та ярості? Чи рідко ми робимося ворожими та злими? Чи не проникають у наші серця злоба й ненависть? А скільки старань часом докладають ті, хто нас оточують, щоб нас врозумити, втішити, спасти від того настрою, яким ми так охоплені, що й чути нічого не хочемо, бо знаходимося десь далеко у тих глибинах, де лише смерть й безвихідь?

 І ось у сьогоднішньому оповіданні ми бачимо як Христос сьогодні зцілив одержимого, на якого ми так часто схожі у житті. Христос зцілив цю людину, фізична та душевна хвороба якої є свідченням жахливості світу, спотвореного людським гріхом, світу, де людина відвертається від Бога. І ось, раптом у цієї людини просвітився розум, стало мирним серце, вона спокійно сіла біля ніг Спасителя слухати проповідь життя...

Чи не є це свідченням того, що кожна людина, кожна людська особистість безкінечна цінна перед Богом, бо Сам Господь, пастир Добрий, сказав, що залишає 99 овець у пошуках однієї?..

Без сумніву, так і ми можемо підійти до Христа у молитві, Таїнствах - цих потужних діях, які не може перемогти ніяка темна сила, і стати вільними, вільними від усіх тих дій, які руйнують нас.

Але що сказав Христос цій колись нещасній, а зараз такій ощасливленій людині? Він сказав: «Йди додому і скажи усім, що сталося з тобою!», - тобто це іншими словами означає: «стань у світі Моїм свідком!».

Це Господь говорить, звертаючись й до усіх нас. Бувають у нашому житті щасливі миті, коли ми у той чи інший час ми торкаємося края ризи Христової і новизна життя, його сила і краса знову повертаються до нас. Ми отримуємо зцілення, Божу милість та благодать. Отже, також мусимо йти до своїх ближніх й дальніх, до усіх тих, хто ще не отримав Божого зцілення, не відчув новизни життя у Христі і розповідати їм про те, що сталося з нами, розповідати їм про нашу зустріч із Христом. Ми мусимо щедро ділитися з усім світом, нашим досвідом Христа, бо безліч людей голодують без повноти життя, яку їм може дати Господь, лише потрібно зробити рішучий крок Йому на зустріч.

Тож не будемо слухати це Євангельське оповідання, наче воно нас не стосується - воно відноситься до нас самим безпосереднім чином! Ми буваємо такими подібними до цієї бідної людини, бо отруюємо наше життя безліччю гріхів, які роблять його  сповненим подиху смерті, гнилим, страшним, руйнуючим самого себе.

Тож, так само як цей біснуватий, підійдемо до Христа у Таїнствах сповіді та Святого Причастя і, отримавши частинку Божої благодаті й зцілення від душевних хвороб, які так заважають нам повноцінно жити, поділимося нашим щастям з ближніми, щоб і їм принести ту цільність, ту новизну життя, яку ми сподобляємося, будучи християнами, переживати у певні щасливі хвилини свого життя! Амінь.