Про необхідність подолання розділення християн в Україні…

bog-otecРозділення християн в Україні, і не тільки православних, на сьогодні є одним із самих негативних чинників, який не дозволяє українській нації об'єднатись в одній вірі, думці та патріотизмі... З одного боку можна споглядати відновлення і будівництво безлічі нових храмів та монастирів, а з іншого боку подальше поглиблення розділення між однокровними братами і сестрами за церковними юрисдикціями... Церковні інституції, не помітно самі для себе, занадто формалізувались у зовнішніх ритуалах, помпезності титулів та показовості позолочених шат, фактично забувши проповідувати слово Боже, Його Заповіді та самого Бога на фоні всеохоплюючого прославлення земних князів від влади, як державної, так і церковної...

Все більше і більше спостерігається процес віддалення церковних ієрархів від простих віруючих та рядового духовенства, від розуміння і відчуття їх помислів, проблем та настроїв.

Зовнішні церковні центри та їх провідники, яким підпорядковані діючі в Україні церкви, не бажаючи втратити свій зиск, контроль за Україною та її паствою, лицемірно говорячи про любов у Христі, роблять все для того, щоб фактично не допустити церковного і національного об'єднання українців в єдиній спільності як на загальнонаціональному державному рівні, так і на шляху до створення і утвердження єдиної помісної Православної Церкви в Україні, при цьому зберігаючи і захищаючи таку церковну єдність на території своїх материнських держав.

На сьогодні ці зовнішні церковні центри, фактично проводячи антиукраїнську політику, керуються не тільки своїми особистими егоїстичними помислами, але і уміло, як і у минулому, скеровуються владно-політичними структурами і спецслужбами тих держав на території яких фони засновані та діють...

Тож тим хто вважає себе сином та дочкою українського народу, для кого Україна є єдиною Богом даною земною Батьківщиною, пам'ятають про те, що процеси християнізації в Україні розпочались іще за часів апостола Андрія Первозванного з середини І ст. і при цьому сповідують істинну віру Христову, спасительна сила якою у дотриманні Заповідей Божих та вияві найперше любові до своїх ближніх, а не в ідолопоклонстві новітнім «лжепророкам» що нас розз'єднують повинні задуматись над тим, хто і для чого розділяє українців в Україні за церковно-конфесійними ознаками різних церковних юрисдикцій та перешкоджає під будь-якими вигаданими (як правило забобонними) причинами створенню і утвердженню єдиної помісної Православної Церкви в Україні. Ми повинні зрозуміти, що без єдиної помісної Православної Церкви в Україні, наш шлях до духовного, національного і церковного єднання буде знову надзвичайно тернистим і тривалим... Коли нас століттями не чую в Римі, Москві, Константинополі, то ми самі повинні створити і утвердити церковно-духовну єдність в Україні. І ця відповідальна місія покладається на істинних синів і дочок України, і найперше на церковних провідників, духовенство і вірних усіх на сьогодні діючих в Україні історично традиційних церков – Української Православної Церкви Московського патріархату, Української Православної Церкви Київського патріархату, Української Автокефальної Православної Церкви, Української Греко-Католицької Церкви та Мукачівської греко-католицької єпархії...

Будь-які, як правило замудренні та лицемірні відговорки про неможливість об'єднання українських християн в єдиній помісній Православній Церкві, це відголоски людської гордині, запроданства, невігластва і підспівування лукавому...

7 жовтня 2014 р.
Архімандрит Віктор (Бедь)