Кожній людині Господь посилає свої таланти, і священний обов'язок кожної людини - розкривати в собі ці таланти. Православні християни знають: доля кожного з нас залежить виключно від нас самих. Від нас залежить чи робити добро, чи не робити його. Єдині чинники нашого життя, які ми не обираємо - це те, у якій країні, у якій родині та в який час ми народжуємося та помираємо в земному житті. Усе інше - залежить виключно від нас самих.

Український народ завжди славився високодостойними і талановитими державотворцями та духовенством, хліборобами, скотарями та зодчими, науковцями та  художниками, композиторами та співаками, славиться він і мужніми воїнами, які стояли і стоять на захисті рідного народу та своєї Богом даної Вітчизни - України. Але в християнському аспекті український народ має ще одну гідність: це велику та непідробну побожність. Ця глибинна віра в Бога, велика довіра до Православної Церкви спасала наш народ протягом століть від духовно-моральної кризи, денаціоналізації та національного занепаду, як це, на жаль, в історії траплялось з деякими іншими народами.

А золотим генофондом українського народу, звичайно ж, є її сини і дочки.

До одного з-поміж багатьох національних достойників, ким гордиться Україна, відноситься і неперевершена постать Першосвятителя - Блаженнійшого Володимира (Сабодана), Митрополита Київського і всієї України, Предстоятеля Української Православної Церкви (в миру Віктор Маркіянович Сабодан).

Народився Віктор Маркіянович Сабодан (Блаженнійший Митрополит Володимир) 23 листопада 1935 року в с. Марківці Летичівського району, що на Хмельниччині в Україні.  Народжений у православній родині, Віктор Сабодан з ранніх років життя вирішив стати на шлях служіння Церкві Христовій. Саме це бажання привело до того, що після закінчення середньої школи майбутній Предстоятель Української Православної Церкви поступає до Одеської духовної семінарії. У часи панування комуністичної ідеології та войовничого атеїзму рішення про вступ до духовного навчального закладу, а тим більше його реалізація, вимагали неабиякої мужності та глибокої віри.

Блискуче закінчивши семінарію, Віктор Маркіянович у 1958 році поступає до Ленінградської духовної академії, яку закінчує у 1962 році зі ступенем кандидата богослов'я за роботу на тему «Христос Спаситель - Начальник світу». Після здобуття академічної освіти молодого та талановитого випускника Сабодана запрошують на викладацьку роботу до його рідної Одеської семінарії.

Вирішивши ще в дитинстві віддати все своє життя служінню  Господньому в Церкві Христовій, він не полишив цієї думкуий у дорослому віці. 14 червня 1962 року Високопреосвященнійшим Борисом (Віком), митрополитом Херсонським і Одеським,  читець Віктор Сабодан був висвячений у сан диякона, а вже 15 червня - у сан ієрея (священика). 26 серпня цього ж року ієрей Віктор Сабодан приймає чернечий постриг з ім'ям Володимир на честь святого рівноапостольного великого князя київського Володимира. Духовну опіку над молодим ієромонахом прийняв  преподобний Кукша Одеський, на той час духівник Свято-Успенського чоловічого монастиря.

Плідна праця молодого священика на освітній ниві достатньо швидко дає свої плоди. У 1965 р. о. Володимира призначають ректором Одеської духовної семінарії; одночасно його було возведено в сан архімандрита. Наступного року о. Володимира направляють для служіння за межі Радянського Союзу - в Єрусалимі він займає посаду заступника начальника  Духовної Місії Російської Православної Церкви.

Пастирські, адміністративні та наукові таланти архімандрита Віктора не лишилися поза увагою священноначалля. У 1960-х роках у Московському патріархаті відбувається ціла низка Архієрейських хіротоній молодих єпископів, на яких покладалася надія плідної праці на благо Св. Церкви. 23 червня 1966 р. архімандрита Володимира було рукоположено на єпископа з титулом єпископа Звенигородського, вікарія Московської єпархії та  призначено в.о. представником Московського патріархіту РПЦ при Всесвітній Раді Церков.

28 листопада 1968 р. єпископ Володимир (Сабодан) знову повертається на Батьківщину: його призначають єпископом Переяслав-Хмельницьким, вікарієм Святої Київської Митрополії. Єпископ Володимир (Сабодан) став вікарієм Патріаршого Екзарха всієї України Митрополита Філарета (Денисенка). На цій новій посаді Преосвященнійший владика Володимир несе смиренно свій церковний послух та віддається цілковито служінню Церкві Христовій.  На богослужіння, що очолював єп. Володимир (Сабодан), приходило дуже багато вірників. Прекрасні проповіді молодого єпископа привертали увагу всіх православних, які сходилися до храмів, у яких він відправляв богослужіння. 20 березня 1969 року Преосвященніший владика Володимир направляється на архіпастирське служіння до древнього українського міста Чернігова, кафедру земель якого посідає як правлячий архієрей. Він відправляє єпископа Володимира з Києва до древнього Чернігова. Зважаючи на потребу в освідченнях і талановитих кадрах, Московська патріархія 18 квітня 1973 року призначає владику Володимира (Сабодана)  єпископом Дмитрівським, вікарієм Московської єпархії..

Слід відзначити що в Москві таланти єпископа Володимира (Сабодана)  оцінили на найвищому рівні - одночасно з призначенням вікарієм, владику було призначено ректором Московської духовної академії і семінарії з возведенням 9 вересня у сан архієпископа. Саме за часів ректорства Високопреосвященнійшого архієпископа Володимира (Сабодана) Московськовські духовні школи стають потужним богословським навчально-науковим закладом, у якому на той час звертали увагу не лише на духовність,  навчання та науки, але й на народні традиції, культуру та історичну спадщину народів, що проживали в єдиному Радянському Союзі, зокрема й українського народу. Зокрема, за часів ректорства владики Володимира (Сабодана) в МДАіС на Різдво стали співати українські колядки, які всіма сприймались з великою духовною радістю.

Незважаючи на колосальну зайнятість, архієпископ Володимир не полишає науки та внутрішнього вдосконалювання - 5 червня 1979 р. він успішно захищає наукову дисертацію «Екклезіологія у вітчизняному богослов'ї» та здобуває науковий ступінь магістра богослов'я (що відповідає сучасному ступеню доктора богословських наук).

Протягом наступних років рішенням Священного Синоду РПЦ архієпископа Володимира  призначають членом Комісій з питань християнської єдності (1976 р.), з підготовки та проведення святкування 60-річчя відновлення Патріаршества в Російській Православній Церкві (1978 р.), з підготовки та проведення святкування тисячоріччя Володимирського (другого) Хрещення Русі (1981 - 1988 рр.).

16 липня 1982 року майбутнього українського першосвятителя возводять у сан митрополита з призначенням правлячим архіпастирем Ростовської єпархії. У Ростові Високопреосвященнійший митрополит Володимир (Сабодан) сумлінно продовжував своє служіння Церкві Христовій  за прикладом своїх попередників з українців - святителів Димитрія та Арсенія Ростовських. 30 грудня 1987 року митрополита Володимира призначають керуючим справами Московського Патріархату та постійним членом Священного Синоду Російської Православної Церкви.

Після смерті Патріарха Пімена, у 1990 році, митрополит Володимир (Сабодан) стає одним із основних кандидатів на Патріаршу гідність. Лише незначна кількість голосів дала перевагу обраному Патріарху Олексію II.

У той час в Україні відбувалися доленосні події - 27 жовтня 1990 року Патріарх Московський  Олексій ІІ підписав та 28 жовтня вручив на Софіївській площі в місті Києві  Митрополиту Київському і всієї України Філарету  (Денисенко) Грамоту (Томос) про незалежність і самостійність у внутрішньому управлінні Української Православної Церкви. Розбіжності у поглядах та строках щодо надання повної автокефалії Українській Православній Церкві між Московською патріархією та Предстоятелем Української Православної Церкви, в силу історичних подій, призвели до відставки Митрополита Філарета (Денисенка) з посади глави УПЦ. Новим Предстоятелем Української Православної Церкви  на архієрейському  Соборі у Харкові (27 травня 1992 р.)  було обрано доброго, непідробно смиренного та нелицемірно люблячого Україну митрополита Ростовського Володимира (Сабодана).

Із того часу Українська Православна Церква ввійшла в нову якість свого буття. Бурхливі події кінця 80-90-х років ХХ століття, що призвели до відродження на теренах України Української Автокефальної Православної Церкви (УАПЦ) та Української Греко-Католицької Церкви(УГКЦ), а також до появи Української Православної Церкви Київського патріархату (УПЦ КП), Блаженнійший Митрополит Володимир (Сабодан) терпляче переносив на своїх плечах. Його мудра тактика та церковна політика по щодо українських неканонічних церков у 1990-х роках (у першу чергу - християнське терпіння) призвела до того, що вже в XXI столітті представники цих церков стали самі активно шукати шляхи до діалогу з канонічною  Святою Церквою.

Ті, хто хоча б раз мали можливість спілкування з Блаженнійшим, не можуть не помітити його внутрішньої сили духу, надзвичайної освіченості та непідробної мудрості та смирення. Розвиток єпархіального та парафіяльного життя Української Православної Церкви, який ми всі спостерігаємо, відбувся багато в чому завдяки особистості  Предстоятеля Української Православної Церкви, Митрополита Київського і всієї України, Блаженнійшого Володимира (Сабодана).

У своєму Першосвятительському служінні Блаженнійший Митрополит Володимир вніс вагомий особистий внесок і в реформування духовної освіти і науки в Українській Православній Церкві.

 «Ми переформатовуємо й перебудовуємо богословську освіту так, щоб майбутні пастирі одержували знання й необхідну кваліфікацію, щоб вони могли пояснити людям, для чого кожному з нас потрібне життя в Церкві, наскільки важливо для кожного віруючого відчувати свою причетність до Бога».


Історія української богословської освіти сягає багатьох століть. Фактично, з самого початку прийняття нашими предками святої віри, у нашій Церкві достатньо серйозно ставляться до церковної освіти, яка б сягала за межі звичайного рівня знань основних істин Православної віри. Приклади видатних богословів давності, таких, як святий митрополит Іларіон, преподобний Нестор Літописець, святитель Кирило Турівський, святі Митрополити Кипріан та Петро Могила, завжди надихають представників кожного покоління зробити й свій посильний внесок у розбудову українського богослов'я.

Наприкінці 90-х років ХХ  - початку  XXI століть на чолі подальшого розвитку богословської освіти і науки Святої Української Православної Церкви став її Предстоятель  - Блаженнійший Володимир, Митрополит Київський і всієї України, який ще в перших роках нового тисячоліття чітко визначив свою позицію про необхідність ліцензування та державної акредитації духовних навчальних закладів УПЦ.

Для реалізації такого інноваційного рішення, з благословення Його Блаженства, в січні 2002 року було розпочато діяльність Ужгородської української богословської академії імені святих Кирила і Мефодія, яка з самого початку своєї діяльності, одразу запровадила в своїй духовно-навчально-науково-виховній роботі передовий досвід як вітчизняних та закордонних духовних шкіл, так і вищих світських навчальних закладів освіти  України і Європи на основі міжнародних стандартів Болонського процесу в освітньо-науковому просторі.

З перших днів духовно-освітньої та наукової діяльності Ужгородська українська богословська академія імені святих Кирила і Мефодія дала старт навчальному процесу за Болонською системою та стала першим і єдиним духовним навчальним закладом Української Православної Церкви (та й Руської Православної Церкви), який зміг не тільки започаткувати в системі духовної освіти (через створення духовно-навчально-наукового комплексу «Ужгородська українська богословська академія імені святих Кирила і Мефодія (вищий духовний навчальний заклад УПЦ) - Карпатський університет імені Августина Волошина (вищий навчальний заклад МОН України») питання про державне ліцензування і акредитацію богослов'я як спеціальності і науки, але й зробити все можливе для здійснення цієї мети. Поряд із загальнообов'язковими для духовних шкіл богословськими предметами, до навчальної програми були включені дисципліни з філософії, історії, філології, психології, педагогіки, інформатики тощо, що згідно з державним стандартом є обов'язковими до вивчення у вищій школі за галуззю знань «Гуманітарні науки». Студенти академії дістали можливість різностороннього і поглибленого вивчення не тільки богословських, але й цілого ряду гуманітарних предметів. Поряд з цим, викладачами були підготовлені перші в Україні індивідуальні навчальні плани, робочі навчальні програми та навчально-методичні комплекси (т.зв. методички) з богословських дисциплін для забезпечення навчального та наукового процесів духовної школи.

Уперше в системі Української Православної Церкви (та й Московського патріархату в цілому), з благословення Блаженнійшого Володимира, Митрополита Київського і всієї України, Предстоятеля Української Православної Церкви, в Ужгородській українській богословській академії імені святих Кирила і Мефодія  в лютому 2002 року  було введено двоступеневу систему підготовки богословів з вищою духовною освітою: бакалавра богослов'я (базова вища духовна освіта) та магістра богослов'я (повна вища духовна освіта) за спеціалізаціями: священнослужитель, християнський місіонер, християнський педагог, державне та канонічне право, регентська справа.

А відтак, у відповідності до міжнародних стандартів безперервності освіти, - третій цикл: докторантуру.

За  прикладом організації навчального та наукового процесу в Ужгородській українській богословській академії імені святих Кирила і Мефодія (що впроваджується вже впродовж восьми років), на виконання вказівок Святійшого Патріарха Московського Кирила (2009 р.) та відповідного рішення Навчального Комітету при Священному Синоді РПЦ (2010 р.) на систему підготовки бакалаврів, магістрів та докторів богослов'я впродовж двох-трьох років повинні  перейти всі духовні навчальні заклади  Руської Православної Церкви.

З метою реалізації поставленого Предстоятелем Української Православної Церкви завдання  щодо забезпечення можливості здобуття студентами-богословами повноцінної вищої як духовної, так і світської освіти (оскільки згідно з законодавством України про вищу освіту духовні навчальні заклади релігійних організацій не підлягають державному ліцензуванню і акредитації) у березні - квітні 2006 року, з благословення Блаженнійшого Володимира було реорганізовано в Ужгородську українську богословську академію імені святих Кирила і Мефодія (вищий духовний навчальний заклад  Української Православної Церкви, рішення Священного Синоду УПЦ від 29 грудня 2003 року, журнал № 33) та Карпатський університет імені Августина Волошина (приватний вищий навчальний заклад системи Міністерства освіти і науки України), який успішно пройшов державне ліцензування та акредитацію за IV, найвищим, рівнем державної акредитації  зі спеціальності «Магістр богослов'я, викладач вищого навчального закладу».

З благословення Блаженнійшого Митрополита Володимира на базі цих вищих навчальних закладів уперше в Україні (і на просторах СНД) було створено духовно-навчально-науковий комплекс Української Православної Церкви: «Ужгородська українська богословська академія імені святих Кирила і Мефодія (вищий духовний навчальний  і науковий заклад УПЦ) - Карпатський університет імені Августина Волошина  (приватний вищий навчальний заклад системи МОН країни)». Скорочена назва: ДННК «УУБА - КаУ».

Завдячуючи створеному духовно-навчально-науковому комплексу, кожен студент-богослов академії одночасно здобуває вищу духовну і вищу світську освіту та по закінченні навчання отримує два дипломи: церковного зразка про вищу духовну освіту як випускник Ужгородської української богословської академії імені святих Кирила і Мефодія (бакалавра богослов'я або бакалавра теології  та магістра богослов'я або магістра теології зі спеціалізації священнослужитель, християнський місіонер, християнський педагог) та  державного зразка про вищу світську освіту, як випускник Карпатського університету імені Августина Волошина (бакалавра філософії (спеціалізація богослов'я (теологія) та магістра богослов'я, викладача вищого навчального закладу). Створення такого духовно-навчально-наукового комплексу в системі Української Православної Церкви є далекоглядним, вагомим та стратегічно важливим внеском Блаженнійшого Володимира, Митрополита Київського і всієї України, Предстоятеля Української Православної Церкви в розвиток української православної вищої богословської (духовної) освіти і науки початку XXI століття. А реалізований приклад поєднання духовної та світської освіти шляхом їх  взаємопоєднання  є першим вдалим досвідом на шляху інтеграції вищої духовної освіти і науки в світський освітній і науковий простір як України, так і Європи на теренах усіх пострадянських держав.

Зважаючи на те, що академія і університет є спорідненими духовно та організаційно, їх професорсько-викладацький склад  не змагаються за першість в гегемонії над душами та розумом студентів у поширенні особистої влади, а, навпаки, роблять єдину для всіх справу навчання студентів та виховання їх у поєднанні духовності та патріотизму.

Обидва ВНЗ очолюються одним ректором, а проректори, як правило (відповідно до напряму своєї діяльності), є проректорами як в академії, так і в університеті (бо ці два освітньо-наукові заклади не існують окремо, а утворюють єдиний комплекс). Більше того, ключові посади в академії та університеті обов'язково займають люди з вищою богословською (духовною) освітою та, як правило, в духовному сані.

Особлива увага в академії приділяється духовно-виховному процесу. В Ужгородській українській богословській академії імені святих Кирила і Мефодія  інспекторська служба - це не каральний орган академії, який тільки тим і займається, що відслідковує особисте життя студентів. Головне завдання інспекторської служби УУБА - це допомога студенту в вирішенні поточних питань навчання та побуту, а також контроль за якісним виконанням студентами розпорядку дня та навчального процесу. В академії повністю відсутній деструктивний тотальний контроль за особистим життям студентів. При цьому це не призводить до втрати студентами почуття необхідності дотримуватись внутрішнього розпорядку та дисципліни. Таким чином, серед студентів закладаються моральні основи істинного поняття про свободу та відповідальність за свої вчинки. Питаннями відчуття внутрішньої свободи та обов'язку серед студентів опікується духівник академії, доктор богослов'я, доцент протоієрей Іоанн Моланич, який є одним з найстарших та найбільш шанованих священиків на Закарпатті, благочинний Ужгородського міського благочиння Мукачівської єпархії, настоятель Святопреображенського храму міста Ужгорода.

З самого початку діяльності академія активно включилася в науковий процес. При академії успішно діє докторантура (аспірантура), в якій здобувачі можуть працювати над підготовкою дисертаційних досліджень з подальшим їх захистом та здобуттям наукових ступенів доктора богослов'я, доктора філософії, доктора філософії в галузі науки та доктора богословських наук, доктора наук.

Усі захисти дисертаційних досліджень відбуваються відкрито та прилюдно, при таємному голосуванні за присвоєння чи неприсвоєння відповідних наукових ступенів. Автореферат докторанта з зазначенням теми дисертації, викладом її змісту, дати,  часу та місця проведення захисту заздалегідь розсилається священноначалію УПЦ та РПЦ,  відповідним Синодальним установам УПЦ та РПЦ,  усім провідним духовним та світським навчальним закладам. Інформація про майбутній захист дисертаційних досліджень заздалегідь висвітлюється на сайті академії за адресою: http: www.uuba.org.ua. На всі захисти дисертаційних досліджень, поряд зі професорсько-викладацьким складом, запрошуються також і студенти академії, які можуть бачити процедуру захисту наукових дисертаційних досліджень, брати в ній участь та відчувати дух наукової полеміки. Тож, коли підійде їхня черга захищати вже власні дослідження в магістратурі або в докторантурі, студенти набудуть практичних знань та навиків з науково-дослідної роботи.

Одним із найбільших здобутків у діяльності докторнатури Ужгородської української богословської академії імені святих Кирила і Мефодія є здобуття наукового ступеня доктора філософії Предстоятеля Української Православної Церкви, Блаженнійшого Володимира (Сабодан), Митрополита Київського і всієї України (червень 2006 року).

Нині докторантура академії вже перестала бути досягненням тільки Української Православної Церкви, тобто українською. В докторантурі  академії навчаються, ведуть наукові дослідження  та успішно захистились докторанти  з України, Білорусії, Росії, Казахстану, Угорщини, Естонії, Литви, Латвії, Греції, США. Зокрема, серед єпископату Української Православної Церкви науковий ступінь доктора богослов'я чи доктора філософії в Ужгородській українській богословській академії імені святих Кирила і Мефодія  здобули:

- архієпископ Житомирський і Новоград-Волинський, голова Відділу у справах молоді Української Православної Церкви Гурій (Кузьменко);

- архієпископ Сарненський і Поліський Анатолій (Гладкий);

- архієпископ Полтавський і Миргородський, голова місіонерського відділу Української Православної Церкви, ректор Полтавської місіонерської духовної семінарії Филип (Осадченко);

- єпископ Переяслав-Хмельницький, в.о. голови Відділу зовнішніх церковних зв'язків Української Православної Церкви, секретар Предстоятеля Української Православної Церкви Олександр (Драбинко);

- єпископ Макарівський, голова Відділу релігійної освіти і катехизації Української   Православної Церкви Іларій (Шишковський).

У числі докторантів Ужгородської української богословської академії імені святих Кирила і Мефодія - представники закордонних держав, зокрема:

- митрополит Астанайський і Казахстанський, голова Митрополичого округу РПЦ в Республіці Казахстан Олександр (Могильов);

- митрополит Лангадський Іоанніс (Тассіас) Елладської Православної Церкви (Греція);

- єпископ Зарайський, голова Синодального відділу релігійної освіти та катехизації РПЦ Меркурій (Іванов);

- єпископ Талліннської митрополії Естонської Православної Церкви Лазарь (Гуркін) та інші.

Таким чином, за вісім років освітньо-наукової дільності, з благословення Блаженнійшого Володимира, Митрополита Київського  і всієї України, Предстоятеля Української Православної Церкви  Ужгородська українська богословська академія імені святих Кирила і Мефодія  успішно стала провідною освітньою та науковою богословською установою міжнародного рівня.

Нині Ужгородська українська богословська академія імені святих Кирила і Мефодія, з благословення Блаженнійшого Митрополита Володимира, впевнено прямує шляхом повноцінного поєднання духовної та світської освіти,  розвиває богословську освіту і науку,  що підтверджується наступними досягненнями:

- у вересні-жовтні 2007 року академія та університет пройшли європейську сертифікацію щодо здійснення освітньої діяльності  і стали одними з перших у Західному регіоні України членами Міжнародної освітньої організації з центром у м. Лондоні, через сертифікацію в якій дипломи випускників УУБА та КаУ визнаються в країнах Європейського Союзу;

- Ужгородська українська богословська академія імені святих Кирила і Мефодія за досягнення в духовно-моральному вихованні й просвітницьку діяльність серед молоді у 2007 році нагороджена премією «Віднайдене покоління», відзначену Святійшим Патріархом Московським і всієї Русі Алексієм ІІ;

- університет офіційно ліцензовано та акредитовано МОН України за освітньо-кваліфікаційними рівнями бакалавра та магістра за спеціальністю «Богослов'я (Теологія)»;

- у липні-серпні 2008 року навчальна програма в університеті за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра з філософії приведена у відповідність до навчальної програми з напрямку підготовки «Богослов'я (Теологія)» академії, що дало можливість в умовах відсутності єдиного державного стандарту з «Богослов'я (Теологія)» впровадити на практиці в життя наказ Міністерства освіти і науки України від 29 квітня 2002 року про внесення до переліку напрямків та спеціальностей підготовки осіб з вищою освітою зі спеціальності «Богослов'я (Теологія)» (для ліцензування з цього напрямку спеціалістами академії та університету було розроблено ексклюзивну навчальну програму, комісію з розробки якої очолив Блаженнійший Володимир;

- 15 травня 2010 року ВАК України визнав богослов'я наукою на одному рівні з іншими гуманітарними науками, за якою можуть готовитись та захищатись наукові дисертаційні дослідження (ініціаторами прийняття такого рішення, зокрема, виступили науковці-богослови академії та університету, підтримані Блаженнійшим Митрополитом Володимиром).

Завдяки впровадженню в навчальний та науковий процес академії і університету, з благословення Блаженнійшого Володимира, міжнародних стандартів дипломи випускників УУБА та КаУ відповідають як загальноукраїнським, так і європейським вимогам і визнаються нарівні із дипломами вищих навчальних закладів освіти цих держав. Нині вищу богословську та вищу світську освіту в Ужгородській українській богословській академії імені святих Кирила і Мефодія здобувають на денній формі навчання 95 студентів та на заочній - 239 студентів не тільки з України, а й зі Словаччини, Угорщини, Білорусії, Росії, Латвії, Чехії, Молдови та США. У Карпатському університеті імені Августина Волошина за освітньо-кваліфікаційними рівнями молодшого спеціаліста, бакалавра, спеціаліста, магістра на денній формі навчається 495 студентів та на заочній - 361 студент. Разом в духовно-навчально-науковому комплексі академії та університету навчається близько 950 чоловік.

На сьогодні в докторантурі Ужгородської української богословської академії імені святих Кирила і Мефодія навчається 33 докторанти, з яких 27 - пошукачів наукових ступенів доктора богослов'я, 5 - доктора філософії в галузі наук; 1 - доктора богословських наук.

Здобутки Ужгородської української богословської академії імені святих Кирила і Мефодія   високо оцінені головою Навчального комітету при Священному Синоді Української Православної Церкви. Зокрема, в подячному листі на ім'я ректора академії від 10 листопада 2009 р (№ 507), архієпископ Бориспільський, вікарій Київської Митрополії, голова Навчального комітету та богословсько-канонічної комісії  при Священному Синоді УПЦ, ректор Київської Духовної Академії, кандидат богослов'я, професор Високопреосвященнійший Антоній (Паканич) наголосив: «Ознайомившись зі звітом про діяльність Ужгородської Української Богословської Академії ім. свв. Кирила і Мефодія за 2008/2009 навчальний рік, хочу подякувати Вам та всьому викладацькому колективу за проведену копітку роботу. Прагнення очолюваного Вами навчального закладу поєднати в собі церковні та світські навчальні стандарти є позитивним досвідом, котрий має бути врахованим при проведенні реформи духовної освіти. Нехай Божа допомога укріплює Вас у подальших трудах на духовній освітянській ниві».

Та найвищою оцінкою для Ужгородської української академії імені святих Кирила і Мефодія є те, що професорсько-викладацький склад, співробітники і студенти академії та університету, при своїх скромних можливостях змогли впродовж восьми років реалізувати на практиці поставленні перед ними завдання та виконати благословення Блаженнійшого Володимира в частині належного реформування вищої духовної освіти в Україні з дотриманням міжнародних стандартів Болонського процесу в освітньому просторі. Академії та університет у стислі терміни забезпечили повноцінну підготовку богословських  та науково-педагогічних кадрів з вищою духовною і вищою світською освітою, здобуттям наукових ступенів для потреб як Української Православної Церкви, так і братніх Православних Церков.


1.  Прот. Віктор (Бедь). Проблеми розвитку богословської освіти в духовних навчальних закладах Української Православної Церкви в умовах запровадження Болонського процесу в освітньому просторі України // Доповідь на пленарному засіданні перших Покровських міжнародних просвітницьких читань (16 жовтня 2007 року, м. Київ).

2.  Ігум. Арсеній (Бочкарь). Можливі засоби світської акредитації духовних навчальних закладів Української Православної Церкви / [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.uuba.org.ua/publikatsiyi/mozhlivi-zasobi-svitskoyi-akreditatsiyi-duhovnih-navchalnih-zakladiv-ukrayinskoyi-pravoslavnoyi-tserkvi.html.

3. Ігум. Арсеній (Бочкарь). Досвід Ужгородської української богословської академії в світлі доповіді Святійшого Патріарха Московського Кирила / [Електронний ресурс]. - Режим доступу :  http://orthodoxy.org.ua/uk/2010/02/08/30055.html.

4. Ігум. Августин (Морозов).  Духовно-навчально-науковий комплекс «Ужгородська українська богословська академія імені святих Кирила і Мефодія - Карпатський університет імені Августина Волошина» як симбіоз  релігійної та світської освіти в умовах уведення  Болонського процесу // Матеріали І Всеукраїнської конференції «Майбутнє богослов'я в Україні» (19-20 листопада 2009 року, м. Київ).